
Грай у The Desolate Hope безкоштовно: Steam.
На віддаленому краю невідомої планети мовчки стоїть закинута споруда. Побудована безпілотним дослідницьким кораблем, відправленим із Землі, станція Lun Infinus була розроблена для проведення симуляцій протягом п'яти років з метою вивчення можливостей колонізації людиною на випадок, якщо Земля стане непридатною для життя.
Машинний переклад опису
Остання передача з Землі надійшла понад тридцять років тому. На станції Lun Infinus містилося п'ять розумних комп'ютерів, відомих як Покинуті, створених із певним рівнем мобільності на випадок надзвичайної ситуації чи потреби в переїзді. Кожен із цих Покинутих мав розробити власний план колонізації на основі тисяч годин симуляцій. Проте через плин часу ці симуляції стали надзвичайно детальними та химерними. Тим часом з'явився таємничий комп'ютерний вірус. Вірус невідомого походження повільно нищив Покинутих. Через це на антивірусні заходи почало витрачатися все більше обчислювальної потужності процесора, залишаючи менше ресурсів для симуляцій. Кава — останній мобільний мешканець станції, невеликий робот-обслуговувач, який проводить свої дні, підтримуючи станцію та Покинутих у робочому стані, поки ті виконують свої повсякденні завдання. Оскільки процесорної потужності обмаль, Кава йде на хитрощі, щоб знайти обхідні шляхи проти вірусу. Використовуючи невеликі підсистеми та менш важливі процесори, розкидані по станції в дрібніших пристроях, Кава розробив лінійку цифрових помічників, яких називають просто D-Co, або «цифровий двійник», щоб допомогти йому боротися з вірусом і підтримувати станцію в робочому стані. Зрештою вірус бере гору над кожним D-Co, і Кава намагається створити вдосконалений D-Co, використовуючи інший процесор. Останній із них — D-Co 9, створений на основі коду простої комп'ютерної гри. Кава виділяє власний процесор для роботи головних симуляцій, доручаючи D-Co переміщувати своє тіло станцією, піклуватися про потреби Покинутих і відбивати атаки вірусів, коли вони виникають. ІГРОВИЙ ПРОЦЕС: The Desolate Hope поєднує кілька стилів ігрового процесу. На станції та в симуляціях гра є платформером. Ви стрілятимете у ворогів, збиратимете підсилення та біти (гроші), а також покращуватимете себе та своїх віртуальних бійців. Коли ви заходите в мінісимуляцію (екрани в старому аркадному стилі), гра перетворюється на 8-бітний dungeon crawler із видом зверху. Там ви можете фармити гроші та отримувати можливості для налаштування своїх боїв. Коли ви зіштовхуєтеся з босом-вірусом, гра переходить у стиль JRPG-боїв, де ви мусите використовувати мишу, щоб вибирати з різноманітних варіантів для перемоги над супротивником. Майже все за межами цих боїв спрямоване на покращення ваших здібностей і підвищення характеристик для цих сутичок, адже вони є справжнім викликом гри. «The Desolate Hope чудова не лише завдяки приголомшливій графіці, захопливій науково-фантастичній історії та головному герою у вигляді кавоварки. Вона також завдає потрійного удару трьома різними типами ігрового процесу, майстерно переплетеними між собою. Сайд-скролерний екшен пропонує різні елементи платформера для кожної секції, пригода з видом зверху передає цікаві елементи класичної Zelda (зокрема стіни, крізь які можна проходити або які можна руйнувати), а покрокові бої з босами в стилі RPG візуально заворожують і є складними». «З погляду ігрового процесу The Desolate Hope поєднує платформер із пригодницькими сегментами з видом зверху та напівпокроковими боями. Це вже інтригує, але мене більше вражає її приголомшливий візуальний стиль». «The Desolate Hope розроблена студією Scott Games, і під час її запуску ви одразу помітите чудову графіку гри. Вона поєднує три ігрові жанри: сайд-скролер, пригодницьку гру з видом зверху та покрокові бої в стилі RPG. Це може звучати як безладний мікс, але грі вдається впоратися з цим бездоганно, і на гравців чекає унікальний досвід. Вона пропонує години ігрового процесу, унікальну систему прокачування та цикл дня і ночі». «The Desolate Hope постійно грає з самим поняттям відеоігор. На відміну від багатьох сучасних ігор, вона надзвичайно чітко усвідомлює свою ігровість. Тут є ігри всередині ігор, симуляції всередині симуляцій, мініігри всередині битв із босами. А той факт, що ви граєте за штучний інтелект, який розвинувся з комп'ютерної гри, є вельми прозорим натяком на вичерпний рівень метагейму, що тут відбувається». «Тут є безліч годин ігрового процесу, нелінійний шлях, що дозволяє досліджувати світ, та детальний артдизайн. Такого ви точно ніде не знайдете...» «Мені дуже багато чого подобається в цій грі; її підхід до платформерів, підземель та RPG є унікальним і гарно змішаним, так що один тип ігрового процесу доповнює інший. У неї також неймовірне візуальне оформлення з дуже детальним дизайном персонажів і класичним кіберпанк-вайбом, але не без частки примхливості (один із Покинутих відмовився від своєї місії, став іграшкарем і почав відтворювати свою симуляцію за допомогою дитячих автоматів)». «Тож після того, як я зустрів це на Rock Paper Shotgun, я був готовий назвати її інді-грою року. Тому що будь-яка гра, створена на міцному фундаменті з покинутих, божевільних роботів, змушує мого внутрішнього (і не тільки) гіка верещати від захвату. Наскільки божевільні ці роботи? Кожен із них активно запускає тестове середовище на кшталт матриці, і... Ну, один будував симулятор шахти, вирішив, що це занадто депресивно, і почав робити іграшки. Інший намагається зловити художню сутність душі, але здається, не може змусити нічого працювати довше п'яти секунд. Наступний намагається відбудувати людство з двох зразків тканин. Потім є той, що досі працює нормально, він здається на диво милим... А останній мертвий і заморожений. Але досі споживає енергію... Ну а ще є кавоварка. Це ви. Ну майже. І геть бонусом! Вам лишилося жити п'ятнадцять днів, і ви — дев'ята спроба навести тут лад. Успіхів!» — затятий фанат