
Дата виходу Genuine Article: грудень 2026. Є українська мова.
Львів, 1901. Бюро автентифікації: без сертифіката антикварна річ не має цінності. Срібло, картини, годинники, документи — кожен предмет несе в собі і правду, і брехню своєї історії. Борг попередника спокушає брати хабарі шахраїв. А не помилятися тут ти точно не зможеш — і кожна помилка щось коштує.
«Скажіть просто, що це оригінал. Сорок крон — після печатки.» Львів, 1901. Тобі дісталося дядькове бюро — те, куди приносять старі речі, щоб дізнатися, справжні вони чи підробка. А з бюро дісталася його лупа, його книги, його печатка — і його борг: 150 крон за сім днів. За чесний вирок платять три крони. Той, хто сидить навпроти, пропонує сорок. Бюро тобі не допоможе Тут нема кнопки підказки. Ніщо не підсвічується. Ніхто не скаже, що ти близько. Тобі показують річ і все, що на ній, — а далі ти сам, і підписувати теж тобі. Оце й важко. Не тому, що від тебе щось ховають — клеймо ось воно, під лупою. А тому, що річ виглядає справжньою, читається справжньою і не є нею, і за різницю відповідаєш тільки ти. Усе, що ти пишеш у висновку, мусить бути тим, що ти бачив на власні очі: клеймо під лупою, смужка, яку метал лишив на камені, рядок у книзі. Не бачив — не пишеш. А під висновком іде печатка: капаєш гарячий віск і б'єш по ньому пресом. Віск застигає за секунду, і переписати вже нічого не можна. Три печатки під брехнею — і бюро зачиняється назавжди. Сім днів — це недовго. Але до сьомого дня доходять не всі: бюро зачиняється раніше, ніж закінчується тиждень. Скажемо чесно — ти, найпевніше, цю гру не пройдеш. Доведи, що ми помиляємось. Сім днів, і кожен важчий за попередній Першого дня брехню видно одразу: там, де стерлося срібло, з-під нього виходить мідь. Далі вона ховається. Кладеш річ на терези проти гирі — коромисло хилиться не в той бік. Опускаєш у воду — вода піднімається вище, ніж мала б: під позолотою важчий метал. Нахиляєш лампу — і тінь провалюється в ямку там, де хтось зішліфував клеймо. Хукаєш на холодний метал — туман сходить рівним квадратом: сюди впаяли латку. Прикладаєш шаблон до краю — між ними щілина, бо такий вигин робили в іншому столітті. І це не тільки срібло. Далі підуть папери й документи, полотно, перетягнуте на чужу раму, меблі з фальшивим дном і курйози колекціонерів — скам'янілість, що прибула з Лондона на рік раніше, ніж узагалі могла прибути. До сьомого дня ти вмієш перевірити річ шістьма способами — а той, хто робить ці підробки, вчиться рівно так само швидко, як ти. Тут нічого не обирається з меню Хабар кладуть на стіл ще до того, як ти почав, і він лежить перед очима, поки ти працюєш. Візьми його або вкинь у піч. Антиквар, якого ти можеш викрити як злодія, стоїть у твоєму кабінеті, а жандарми — за два квартали. Здай його або промовч і збережи клієнта. Скажи вдові правду — вона піде ні з чим, а ти заробиш свої три крони. Ти ніколи не обираєш репліку зі списку. Ти просто робиш — а книга бюро пам'ятає, що саме ти зробив. Чотири кінцівки. Заслужити можна лише одну Кінцівку не вирішує ніщо, крім паперів, які ти підписав. У три з них ти просто доживаєш. Четверту треба виграти — і все зійдеться на одному папері, який тобі не мали давати на перевірку: твоєму власному. Кабінет теж дещо від тебе приховує У пилюці на полиці — обірваний дугою слід: коробку недавно рухали. Корінець однієї книги затертий куди дужче за сусідні. Картотека замкнена на код, а годинник у кімнаті став о 15:06. Сім схованок за сім днів: одну помічаєш серед дня і відкриваєш увечері, коли клієнти пішли. Львів, 1901 Бюро Теодора Левицького стоїть на Вірменській, 17 — тридцять років на тій самій вивісці. Місто антикварів, лихварів і майстерень, де на кожній срібній речі стоїть чиєсь клеймо. Майстерня може закритися 1869 року, а її клеймо — з'явитися на сріблі, зробленому 1874-го. Хтось ці клейма ставить. Твого дядька ніхто не вбивав. Його зламали паперами — і папери досі в їхніх руках.
Гра виходить грудень 2026. Ціну поки не оголошено.